поховати — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
поховати — похоронити (та фчера зме го поховали) … Лемківський Словничок
загребати — поховати … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
попрятати — поховати, поприбирати, зробити лад [VI] прибрати, причепурити [II] прибрати [XII] … Толковый украинский словарь
ѣздити — Ездить ѣздити (1) 1. Передвигаться на чем л. (верхом, на лодке, повозке) многократно или в различных направлениях; разъезжать: А не сорокы втроскоташа: на слѣду Игоревѣ ѣздитъ Гзакъ съ Кончакомъ. 43. А потом метаху съ стѣнъ въ пропасти (трупы). И … Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"
тѣло — Тело тѣло (5) 1. Организм человека или животного: Полечю, рече (Ярославна), зегзицею по Дунаеви; омочю бебрянъ рукавъ въ Каялѣ рѣцѣ, утру князю кровавыя его раны на жестоцѣмъ его тѣлѣ. 37 38. Трьми сими искусы искушауться, рекъше, или сладъкыими… … Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"
заховувати — ую, уєш, недок., захова/ти, а/ю, а/єш, док., перех. 1) Класти що небудь у невідоме, несподіване для інших місце; ховати. || Поміщати когось у потаємне місце або навмисне не показувати людям, захищаючи від кого , чого небудь. || Закривати,… … Український тлумачний словник
перепоховати — а/ю, а/єш, док., перех. Поховати на іншому місці … Український тлумачний словник
похований — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до поховати. || у знач. ім. похо/ваний, ного, ч.; похо/вана, ної, ж. Той (та), якого (яку) поховали, погребли. || похо/вано, безос. присудк. сл. 2) у знач. прикм., перен. Забутий ким небудь; який (якого) доводиться … Український тлумачний словник
поховання — я, с. 1) Дія за знач. поховати 1); церемонія, обряд проводів тіла померлого для погрібання. 2) археол. Місце похорону; могила … Український тлумачний словник
